Фото – Рятувальні маневри Rescue Brzostek 2024, Добровільна Пожежна Охорона Бжостек, Foto: Kadimex, Piotr Wal

Під час зустрічей із партнерами на навчальних візитах, тренінгах, круглих столах, розмовах і дискусіях ми часто говоримо про Національну Пожежно-Рятувальну Систему (НПРС), підкреслюючи, що це система, яка базується на децентралізації прийняття рішень і централізації правил гри та принципів.

Децентралізація прийняття рішень випливає з конституційного принципу субсидіарності, що означає, що проблеми завжди вирішуються якомога ближче до місця їх виникнення. Стаття 14 Закону про протипожежний захист 1991 року створює Національну Пожежно-Рятувальну Систему, детальні принципи організації якої уточнюються в оновлюваному Розпорядженні МВС щодо детальної організації Національної Пожежно-Рятувальної Системи. Стаття 17 Закону про протипожежний захист 1991 року визначає Державну Пожежну Охорону координатором реагування рятувальних підрозділів. Параграф 4 Розпорядження зазначає, що реагування на події відбувається на найнижчому рівні, а лише у випадку нестачі сил і засобів втручається вищий рівень, залучаючи ресурси з воєводського рівня, а якщо цього недостатньо, відповідно, з національного рівня.

Рятувальні операції поділяються на базові та спеціалізовані. Базові операції включають гасіння пожеж, ліквідацію наслідків погодних явищ невеликого масштабу, реагування на дорожньо-транспортні пригоди, події в екосистемі, інциденти на воді та льоду й інші базові локальні загрози. Базові рятувальні операції може проводити будь-який підрозділ, що входить до Національної Пожежно-Рятувальної Системи і має базовий комплект обладнання.

Спеціалізовані рятувальні операції включають передові хімічні рятувальні роботи, реагування на будівельні катастрофи, біологічні забруднення, терористичні атаки, масові інциденти, спеціалізоване висотне рятування, а також пошуково-рятувальні роботи. При цьому, звичайно, кожен спеціалізований підрозділ у Національній Пожежно-Рятувальній Системі може виконувати завдання в межах базового рівня.

Основою Національної Пожежно-Рятувальної Системи є Державна Пожежна Охорона, яка забезпечує необхідну кадрову, технічну та логістичну підтримку. Інтегральним і найчисленнішим компонентом системи є Добровільна Пожежна Охорона. Крім того, серед підрозділів, що входять до системи, є також такі протипожежні підрозділи: військові пожежні частини, заводські пожежні частини, заводські рятувальні служби та аеропортові пожежно-рятувальні служби.

Поточна мережа підрозділів Національної Пожежно-Рятувальної Системи включає такі організації:

  • 504 пожежно-рятувальних частини Державної Пожежної Охорони, які функціонують у структурі 335 повітових/міських управлінь Державної Пожежної Охорони;
  • 5 155 підрозділів Добровільної Пожежної Охорони, включених до системи;
  • 3 заводські пожежні частини;
  • 1 заводська рятувальна служба;
  • 2 аеропортові рятувально-пожежні служби;
  • 24 підрозділи Військових Пожежних Частин.

Крім того, на основі домовленостей з Національною Пожежно-Рятувальною Системою співпрацюють Татранська, Гірська та Водна Добровільна Рятувальна Служба які займаються порятунком в Татрах, інших горах та на водних туристичних об’єктах.

Добровільна Пожежна Охорона входить до складу Національної Пожежно-Рятувальної Системи (НПРС) за умови наявності щонайменше 12 добровольців, засобів зв’язку, обладнання, а також принаймні одного важкого або середнього пожежно-рятувального автомобіля. Детальні правила функціонування Добровільної Пожежної Охорони описані в цій статті.

Національна Пожежно-Рятувальна Система встановлює правила здійснення рятувальних заходів, зокрема:

  1. структуру ухвалення рішень і координації;
  2. вимоги до обладнання та навчання для виконання базового і спеціалізованого рятувального забезпечення: пожежного, хімічного, технічного, медичного, висотного, екологічного;
  3. порядок повідомлення та залучення до рятувальних операцій, включаючи організацію пунктів управління та зв’язку;
  4. управління рятувальними заходами на місці події;
  5. співпрацю з іншими організаціями під час масових надзвичайних ситуацій, включно з терористичними;
  6. ліквідацію хімічних та радіаційних забруднень;
  7. ведення документації рятувальних заходів та функціонування НПРС;
  8. організацію та аналіз потреби у додаткових силах і засобах на національному та міжнародному рівнях;
  9. аналіз потреб і ризиків у межах рятувальних планів.

 

До складу НПРС входять рятувальні підрозділи, які добровільно погоджуються брати участь у рятувальних операціях на рівні повіту, воєводства або країни на основі цивільно-правової угоди, яка регулює щонайменше такі аспекти:

  1. стандартну оперативну готовність і підвищену готовність із урахуванням часу прибуття до місця події;
  2. порядок дій у разі виникнення надзвичайних загроз для людей, тварин, навколишнього середовища або майна;
  3. обсяг співпраці для забезпечення безперервності та ефективності рятувальних заходів;
  4. правила організації зв’язку для рятувальних заходів;
  5. логістичне забезпечення рятувальних заходів;
  6. участь в оновленні аналізу ризиків та оперативного забезпечення, а також у підготовці рятувальних планів будь-якого рівня;
  7. участь у навчаннях та аналізі рятувальних заходів;
  8. періодичність і обсяг проведення перевірок оперативної готовності;
  9. покриття витрат на обладнання, персонал та інші витрати, пов’язані безпосередньо з участю в рятувальних заходах, зокрема витрат на витратні матеріали, відповідні страхування та медичну профілактику;
  10. мінімальну захищену територію.

про те, що НПРС — це децентралізація прийняття рішень і централізація правил гри. На центральному рівні це здійснюється через:

  1. оновлення даних щодо оперативної готовності центрального резерву та підрозділів, передбачених для співпраці в межах країни та за її межами;
  2. підготовку документації щодо оповіщення та співпраці підрозділів у межах країни під час рятувальних заходів;
  3. розробку документації щодо організації рятувальних заходів;
  4. ведення документації для обліку подій;
  5. підготовку документації з організації та функціонування телекомунікаційних систем, у тому числі для потреб осіб, які керують рятувальними заходами;
  6. розробку документації щодо організації зв’язку для тривоги, оповіщення, диспетчеризації та координації співпраці під час рятувальних операцій;
  7. підготовку документації щодо співпраці під час рятувальних заходів із теле- та радіомовниками, а також із волонтерами з неурядових організацій;
  8. розробку документації щодо психологічної підтримки осіб, які беруть участь у рятувальних заходах;
  9. підготовку документації щодо створення спільних рятувальних груп підрозділами НПРС;
  10. підготовку документації для організації рятувальних навчань;
  11. підготовку документації щодо підвищення оперативної готовності;
  12. аналізування документів щодо інцидентів;
  13. підготовку документації для організації національних баз спеціалізованого обладнання та засобів пожежогасіння;
  14. розробку документації для організації діяльності спеціалізованих груп водолазно-рятувальних підрозділів у межах НПРС;
  15. підготовку документації щодо організації пошуково-рятувальних заходів у межах НПРС;
  16. розробку документації для організації хімічного та екологічного порятунку в межах НПРС, включно зі співпрацею з відповідними органами та установами під час надзвичайних ситуацій, спричинених біологічними чинниками, зокрема терористичних актів, а також дій щодо ліквідації загроз у межах наявних сил і засобів, зокрема в рятувальних операціях у разі радіаційних подій;
  17. підготовку документації для організації медичного порятунку в межах НПРС;
  18. розробку документації для організації технічного порятунку в межах НПРС;
  19. розробку документації для організації діяльності спеціалізованих висотних рятувальних груп у межах НПРС;
  20. підготовку документації для організації центрального резерву НПРС.

Зазначені правила гри є спільною основою, яка дозволяє більш індивідуалізовано планувати та реагувати на події на рівні повіту та воєводства.

Обов’язки Коменданта повітового управління Державної Пожежної Охорони:

  • Аналіз загроз та оперативного забезпечення: Підготовка документації, що оцінює потенційні загрози та готовність системи до їх нейтралізації.
  • План реагування та порятунку для повіту: Створення комплексного плану дій, який враховує місцеві загрози та доступні ресурси.
  • Мережа підрозділів НПРС: Призначення підрозділів системи та їх зон відповідальності для оптимального розподілу сил і засобів.
  • Оперативна готовність: Регулярне оновлення інформації про стан стандартної та підвищеної готовності для забезпечення швидкої реакції в кризових ситуаціях.
  • Оповіщення та сигналізація: Встановлення ефективних методів оповіщення у випадку масових надзвичайних ситуацій.
  • Переміщення сил: Організація тимчасового розташування сил і засобів у місцях, що потребують додаткового захисту.
  • Співпраця під час дій: Забезпечення координації між різними суб’єктами, які беруть участь у рятувальних операціях.
  • Розподіл сил і засобів: Впровадження системи ефективного спрямування рятувальних ресурсів на конкретні події.

Обов’язки Коменданта воєводського управління Державної Пожежної Охорони:

  • Аналіз загроз та оперативного забезпечення: Підготовка документації, подібної до повітового рівня, але з урахуванням ширшого масштабу та регіональних особливостей.
  • План реагування та порятунку для воєводства: Підготовка плану дій, що інтегрує локальні плани повітів та враховує стратегічні виклики воєводства.
  • Зони відповідальності спеціалізованих груп: Визначення зон діяльності спеціалізованих рятувальних груп та підрозділів НПРС, які виконують завдання за межами основної зони відповідальності.
  • Готовність резервів та транскордонна допомога: Регулярне оновлення даних щодо резервних сил та засобів як у воєводстві, так і в рамках міжнародної співпраці.
  • Координація спеціалізованих сил: Узгодження використання спеціалізованих груп та резервів на території воєводства залежно від потреб та характеру загроз.
  • Принципи співпраці: Встановлення правил координації дій між підрозділами під час рятувальних операцій на воєводському рівні.

 

Розподіл обов’язків між повітовим та воєводським рівнями: Повітовий рівень зосереджується на безпосередній реакції на локальні загрози, тоді як воєводський забезпечує координацію заходів більшого масштабу, включаючи використання спеціалізованих ресурсів та міжрегіональну співпрацю. Завдяки такій структурі НПРС гарантує комплексний захист мешканців та навколишнього середовища від різних загроз.

Рятувальні плани у НПРС

Розуміння того, які  саме сили і засоби, а також де вони потрібні, ґрунтується на рятувальних планах. Це ключовий оперативний документ на повітовому рівні, а згодом і на воєводському.

Перед створенням рятувальних планів проводяться такі аналізи:

  • Аналіз загроз: Вивчення території з точки зору густоти населення, географічного розташування, стану інфраструктури та потенційних загроз з сусідніх територій (наприклад, полігонів, водойм, державних кордонів). Аналіз визначає масштаб і характер загроз, щоб розробити відповідні превентивні заходи, наприклад, щодо будівельних катастроф, пожеж, вибухів, паніки в об’єктах підвищеної вразливості тощо.
  • Аналіз оперативного забезпечення: Оцінка готовності рятувальних сил, зокрема часу реагування (8 або 15 хвилин) та розташування ресурсів (сил і засобів НПРС та резервів поза системою). Аналіз також ідентифікує ділянки з ускладненими умовами дій і планує організацію оперативних резервів.

Плани інтегруються з планами кризового управління, які регулюють дії інших служб і підрозділів. Вони включають:

  • Список конкретних дій, які мають виконувати підрозділи НПРС (Державна Пожежна Охорона, Добровільна Пожежна Охорона, інші рятувальні суб’єкти).
  • Завдання для суб’єктів поза НПРС, які можуть підтримувати рятувальні операції (наприклад, поліція, швидка допомога, органи місцевого самоврядування).
  • Детальний опис дій, які виконують спеціалізовані рятувальні групи (наприклад, хімічні, висотні, водолазні).
  • Визначення зони відповідальності кожної групи залежно від характеру події.
  • Стандартний порядок дій у разі різних подій, наприклад, пожеж, дорожньо-транспортних пригод, будівельних катастроф чи хімічних загроз.
  • Рекомендації щодо співпраці між суб’єктами під час рятувальних операцій.
  • Контактні дані суб’єктів НПРС.
  • Дані інших установ і організацій, які можуть допомагати у рятувальних діях (наприклад, хімічні лабораторії, управління доріг, енергетичні служби).
  • Список доступного технічного обладнання та техніки у НПРС (наприклад, пожежні автомобілі, техніка для рятування, дрони).
  • Перелік ресурсів підрозділів, не включених до НПРС, але які можуть використовуватися у кризових ситуаціях (резерви, наприклад, кандидати на включення до НПРС).
  • Карти, які ілюструють зони відповідальності окремих рятувальних підрозділів.
  • Області захисту, визначені для спеціалізованих рятувальних груп та оперативних резервів.
  • Список осіб із спеціальними знаннями або досвідом у прогнозуванні загроз і рятуванні.
  • Імена, спеціалізації та службові телефони експертів (хіміків, будівельних інженерів, лікарів).
  • Документація, яка підтверджує узгодження між різними рятувальними суб’єктами.
  • Інформація про зміни або оновлення плану у зв’язку з новими загрозами чи змінними оперативними умовами.

Оновлення планів: Рятувальні плани оновлюються щонайменше раз на рік. На основі аналізів повітові та воєводські коменданти ДПО готують висновки для покращення функціонування НПРС, які передаються відповідним органам влади (старостам, воєводам).

Національна Пожежно-Рятувальна Система (НПРС): Різні типи порятунку

НПРС розподіляє порятункові заходи на різні категорії, описуючи їх завдання та основну організацію на рівні розпорядження. Ось короткий огляд цих типів:

  1. Дії у сфері боротьби з пожежами

Основні завдання:

  • Гасіння пожеж, зменшення пожежних загроз та усунення ризику вибухів.
  • Ідентифікація загроз та забезпечення безпеки зони дій, включно з позначенням небезпечних зон.
  • Евакуація та порятунок людей, тварин, довкілля та майна.
  • Адаптація техніки та обладнання до характеру та масштабу пожежі, наприклад, шляхом димовидалення або обмеження зони ризику.
  • Залучення додаткових сил та засобів у разі потреби.

Дії виконуються місцевими підрозділами НПРС, а також воєводськими та центральними оперативними резервами.

  1. Боротьба зі стихійними лихами

Мета:

  • Захист життя, здоров’я, майна та довкілля від наслідків природних катастроф, таких як повені, землетруси, урагани, посухи, обледеніння, епідемії тощо.
  • Розпізнавання та позначення загроз, забезпечення безпеки рятувальників та постраждалих.
  • Усунення наслідків катастроф: розчищення перешкод, герметизація витоків, створення дамб і вентиляція зон небезпеки.
  • Адаптація порятункових технік до характеру та масштабу подій.

Як і у випадку пожеж, дії виконуються підрозділами, розташованими поблизу місця події, за підтримки оперативних резервів.

  1. Технічний порятунок

Основні завдання:

  • Доступ до постраждалих та забезпечення їхньої безпеки через евакуацію, створення доріг доступу чи усунення перешкод.
  • Технічне забезпечення місця події, включаючи освітлення та відключення комунікацій.
  • Евакуація з важкодоступних місць: водойм, льодових поверхонь, висотних чи підземних просторів.
  • Стабілізація конструкцій, різання, розширення, підняття та усунення природних чи штучних перешкод.
  • Запобігання загрозам через герметизацію витоків, створення дамб чи укріплення об’єктів.

До технічного порятунку входять спеціалізовані групи:

  • Пошуково-рятувальні групи.
  • Групи висотного порятунку.
  • Водолазні рятувальні групи.
  • Групи технічного порятунку.

Дії виконуються відповідно до рятувальних планів із урахуванням специфіки загроз та місця подій.

  1. Хімічний та екологічний порятунок

Основні завдання:

  • Визначення та обмеження небезпечних зон.
  • Нейтралізація та зв’язування небезпечних речовин.
  • Деконтамінація та забезпечення місць витоків.
  • Встановлення бар’єрів на водних об’єктах для обмеження розповсюдження речовин.

Ці дії виконуються спеціалізованими групами хімічно-екологічного порятунку та іншими підрозділами НПРС.

  1. Медичний порятунок

Основні завдання:

  • Оцінка стану здоров’я постраждалих, первинне та вторинне сортування.
  • Надання першої допомоги на місці події.
  • Співпраця з системою Державної Медичної Рятувальної Служби.
  • Забезпечення безперервності порятункових дій до передачі пацієнтів медичним командам.

Медичні дії координуються особами з відповідною кваліфікацією, а після прибуття медичних бригад керування передається керівнику медичної операції. НПРС доповнює систему швидкої допомоги під час масових подій або у випадках відсутності оперативного доступу швидкої.

Диспетчеризація та керівництво рятувальними діями в НПРС

Диспетчеризація до рятувальних дій

Диспетчеризація сил і засобів Національної Пожежно-Рятувальної Системи (НПРС) на місце події враховує низку ключових обставин, які забезпечують ефективність та швидкість реагування. Серед основних факторів:

  1. Швидкість реакції – пріоритетом є максимально швидкий час прибуття на місце події. Тому першими завжди виїжджають підрозділи Добровільної Пожежної Охорони (ДПО).
  2. Кількість постраждалих осіб – враховується кількість осіб, які потребують допомоги. У Системі Підтримки Рішень вказані стандартні сили та засоби для виїзду залежно від типу події та потенційної кількості постраждалих.
  3. Масштаб і тип загрози – оцінюється характер події, її потенційні наслідки та специфіка території чи об’єкта.
  4. Доступні ресурси – диспетчеризація базується на актуальному потенціалі сил і засобів, включаючи підтримку з сусідніх районів.
  5. Використання резервних сил – у разі масштабних подій залучаються воєводські та центральні резерви.
  6. Умови місцевості та погоди – враховуються інфраструктура, інтенсивність руху та погодні умови, що впливають на час реагування та організацію дій.
  7. Процедури та плани реагування – дії проводяться відповідно до заздалегідь узгоджених правил і процедур.

Поточна диспетчеризація здійснюється на рівні Повітового Пункту Управління Державної Пожежної Охорони.

Керування рятувальними діями

Керування рятувальними діями розпочинається з моменту прибуття перших сил на місце події та проведення попереднього вивчення ситуації. Завершується після закінчення рятувальних дій, включаючи:

  • Передачу постраждалих до відповідних медичних служб.
  • Передачу території або майна власнику, управителю, представнику органів публічної адміністрації або поліції.

Особа, що керує діями, відповідає за видачу наказів, нагляд за процедурами та організацію рятувальних заходів залежно від рівня керування. На місці події керівником дій зазвичай спочатку є командир загону Добровільної Пожежної Охорони, яка першою прибуває на місце. У більшості типових ситуацій цього достатньо, і виклик додаткових керівників не потрібен. Керівник рятувальними діями оцінює характер і масштаб події, прогнозує розвиток ситуації та координує заходи.

Керування рятувальними діями в НПРС здійснюється на трьох рівнях:

  1. Оперативний рівень:
    • Реалізується безпосередньо в зоні загрози.
    • Включає призначення завдань, евакуацію людей і тварин, організацію деконтамінації та нагляд за безпекою рятувальників.
  2. Тактичний рівень:
    • Проводиться на межі або за межами зони загрози.
    • Передбачає поділ дій на бойові ділянки, координацію дій спеціалізованих груп, аналіз зони загрози, організацію зв’язку та логістичної підтримки.
  3. Стратегічний рівень:
    • Включає визначення стратегії дій та нагляд за тактичним керуванням.
    • Охоплює координацію великих сил, таких як центральні оперативні резерви, а також співпрацю з медіа та організацію допомоги евакуйованому населенню.

У випадках надзвичайних подій, таких як біологічні загрози чи терористичні акти, НПРС співпрацює з іншими суб’єктами, забезпечуючи:

  • Допомогу в захисті території, визначенні масштабів і обмеженні загроз.
  • Обмін інформацією про загрози та необхідні захисні засоби.
  • Початкову деконтамінацію та інші дії для зменшення наслідків події.
  • Забезпечення і реалізацію евакуації.
Ведення документації та координація дій у НПРС

Коректне функціонування цього механізму вимагає ретельного ведення відповідної документації. Як було зазначено вище, на центральному рівні розробляються певні типи документів. Проте існує ще низка інших документів і процедур, необхідних для ефективного функціонування системи. Зокрема, це докладний облік рятувальних дій, що включає:

  1. Карту події та інформацію про подію.
  2. Добовий звіт подій.
  3. Карту надання кваліфікованої першої допомоги та інших дій у сфері медичного порятунку.
  4. Інформацію про рятувальні дії, проведені підрозділом або підрозділом оперативного резерву.
  5. Звіт про легкі травми рятувальників, а також смертельні, тяжкі й масові травми для виконання соціального страхування.
  6. Звіт про інцидент або зіткнення транспорту суб’єкта НПРС.
  7. Підтвердження участі в рятувальних діях.
  8. Підтвердження передачі території, об’єкта або майна, залученого в діях.

Документація рятувальних дій також охоплює рішення, квитанції, протоколи й звіти щодо інших дій та аварій, які загрожують навколишньому середовищу.

Повідомлення та координація інформації про події: Більшість подій, які є ймовірними з точки зору статистики, враховуються на рівні повіту. Інформація про всі нетипові, масові, терористичні, транскордонні події, які перевищують звичайні масштаби ресурсів, що залучаються, та потребують співпраці з більш ніж трьома медичними рятувальними групами, негайно передається Головному Командуванню Державної Пожежної Охорони.

Документація, яку ведуть коменданти Державної Пожежної Охорони:

  1. Аналіз загроз та оперативної готовності.
  2. Плани порятунку й аналіз порятункових дій, включаючи аналіз навчань разом із висновками.
  3. Документація оперативних резервів, зокрема їх склад, правила залучення й час готовності.

У межах НПРС також мобілізуються оперативні резерви на рівні воєводства й країни. Їхній обсяг і ресурси перевіряються кожні кілька років на основі аналізу загроз і оперативної готовності.

Рівні координації та керування:

  • Повітовий рівень:

Пункт управління повітового/міського коменданта Державної Пожежної Охорони приймає та класифікує повідомлення від громадян і служб, залучає ДПО та інші рятувальні підрозділи, координує рятувальні дії за потреби, контролює оперативну готовність на своїй території, звітує та аналізує події.

  • Воєводський рівень:

Пункт управління воєводського коменданта координує рятувальні дії у випадку масштабних подій, які потребують залучення сил кількох повітів, залучає воєводські оперативні резерви, передає інформацію на національний рівень, співпрацює з воєводським центром кризового управління.

  • Національний рівень:

Пункт управління Головного Командування Державної Пожежної Охорони координує порятункові дії на національному рівні, особливо під час катастроф, природних лих, транскордонних подій, залучає центральні оперативні резерви в межах країни та на запит міжнародних механізмів цивільного захисту, координує допомогу за міжнародними механізмами.

Підсумок: НПРС — це скоординована структура Державної Пожежної Охорони та добровільних рятувальних підрозділів, які об’єднані у систему навчання, координації та синхронізації дій. Основою функціонування системи є самостійність рішень на найнижчому рівні, побудована на спільних чітких правилах гри.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *