Роль інспекції в процесі включення підрозділу ДПО до Національної пожежно-рятувальної системи (НПРС) та у підтриманні бойової готовності

1. Оцінка оповіщення

Інспекція розпочинається з оцінки оповіщення відділення ДПК. Інспектори ініціюють сповіщення і вимірюють час диспонування підрозділу, тобто період від моменту оповіщення до виїзду транспортного засобу з гаража – цей час є ключовим показником оперативної готовності – оцінюється за шкалою 0–10 балів.
Далі інспектори оцінюють якість усього процесу оповіщення, у тому числі:
• локальні умови, наприклад доступність гаража, освітлення, організацію місця виїзду;
• справність засобів оповіщення, тобто роботу сирени, селективного оповіщення DSP, SMS, застосунків;
• дотримання правил безпеки під час тривоги, наприклад рух пішоходів і транспортних засобів, зачинення воріт, правила охорони праці;
• дотримання процедури виїзду за тривогою, наприклад відповідне однострійне спорядження, повна комплектність екіпажу, правильне зайняття місць у автомобілі.

2. Особовий склад

На другому етапі інспектори перевіряють кадровий стан підрозділу, зокрема:
• кількість членів ДПК,
• кількість рятувальників, які можуть безпосередньо брати участь у діях,
• кількість рятувальників, присутніх під час інспекції.
Найважливішою є оцінка рятувальних кваліфікацій, причому протокол виокремлює обов’язкові навчання:
• базове навчання ДПК,
• навчання командирів ДПК / керівників дій,
• навчання начальників,
• навчання водіїв-консерваторів,
• курс Кваліфікованої першої допомоги (КПД),
• навчання прийняття медичного вертоліта,
• права на керування транспортними засобами зі спеціальними сигналами,
• актуальність медичних оглядів.

Кожен член, який проходить інспекцію, оцінюється з погляду наявності та чинності зазначених кваліфікацій.
Інспектори перевіряють також особисте спорядження рятувальників, зокрема:
• спеціальний одяг,
• рукавиці,
• балаклаву,
• пожежні чоботи,
• шолом,
• ліхтар,
• маску до апарата на стисненому повітрі,
• сигналізатор нерухомості,
• пояс або запобіжні ремені (особисте спорядження).
Комплектність і якість спорядження перетворюється на оцінку за балами (0–10 балів).
Цей етап підтверджує, чи підрозділ має персонал, здатний і уповноважений проводити рятувальні дії.

3. Перевірка транспортних засобів, рятувального обладнання та зв’язку
   Це один із найбільш розбудованих етапів інспекції. Він охоплює оцінку:
4. a) пожежних автомобілів і причепів/човнів
   Інспектори перевіряють:
   технічний стан транспортних засобів,
   • комплектність оснащення відповідно до каталогу сил і засобів,
   • оснащення автомобіля (рукави, арматура, водно-пінне обладнання),
   • правильність кріплення обладнання,
   • можливість негайного використання насосів, агрегатів, лебідки, генератора, освітлювальної щогли,
   • актуальність технічних оглядів.
5. b) рятувального обладнання
   Інспекції підлягають:
   гідравлічні комплекти,
   • апарати захисту органів дихання (на стисненому повітрі),
   • медичне обладнання,
   • насоси, електрогенератори, бензопили,
   • руйнівне обладнання, мотузки, драбини.
   Інспектори перевіряють справність кожного пристрою, його обслуговування та відповідність нормам безпеки.
6. c) обладнання зв’язку
   Перевіряються:
   автомобільні та носимі радіостанції,
   • відповідність каналів зв’язку,
   • справність пристроїв,
   • радіодокументація.
7. d) технічні порушення
   Протокол передбачає точну систему штрафних балів, зокрема за:
   відсутність технічних оглядів (3 бали),
   • відсутність чинних допусків UDT для обладнання (3 бали),
   • відсутність комплектності обладнання (3 бали),
   • неналежне обслуговування (1 бал),
   • несправність зв’язку (1 бал),
   • відсутність сорбентів, засобів гасіння, невідповідність Каталогу сил і засобів.
   Оцінка цього розділу становить максимум 15 балів. Цей етап дозволяє встановити, чи підрозділ має обладнання, придатне до негайного використання, без якого рятувальні дії були б неможливими або небезпечними.

4. Документація – що перевіряється і чому

На цій частині інспекції інспекційна група детально аналізує всі документи, які мають значення для підтвердження оперативної готовності підрозділу добровільної пожежної охорони. Інспектори оцінюють не лише те, чи є документація повною і правильно ведеться, але й чи відображає вона фактичний стан підготовки підрозділу до участі в рятувальних діях. Ключовою метою цієї частини інспекції є встановлення, чи адміністративна сторона функціонування добровільної пожежної охорони відповідає чинним нормам і чи забезпечує повну прозорість та підтвердження кваліфікацій і готовності рятувальників.

Насамперед інспектори вивчають документацію рятувальних дій, яка, згідно з нормами, має вестися на бланках, визначених у розпорядженні МВСіА, що стосується детальної організації НПРС. Ця документація охоплює, серед іншого, звіти з виїздів, карти дій, облік складу чергових змін та інформацію про перебіг інтервенцій. Правильне ведення цих документів свідчить про те, що підрозділ діє відповідно до національної системи звітності, що є необхідною умовою для аналізу ефективності та безпеки.
Далі інспектори перевіряють документацію щодо резервних сил, якщо підрозділ було визначено як резервний. Ці документи повинні містити актуальні списки складу резерву, процедури мобілізації та підтвердження готовності обладнання. Це важливо, оскільки підрозділи, передбачені як резервні, можуть бути направлені за межі власної зони дії і повинні відповідати особливо високим стандартам.

Наступним елементом інспекції є списки навчань і допусків, у яких інспектори перевіряють, чи всі члени, які декларують готовність до дій, фактично мають відповідні кваліфікації, підтверджені чинними сертифікатами або посвідченнями. Це охоплює, зокрема, базове навчання ДПК, спеціалізовані навчання, курс KPP та командирські навчання. Відсутність актуальних підтверджень навчань може призвести до обмеження оперативної готовності підрозділу.
Одночасно перевіряється документація медичних оглядів, яка має підтверджувати, що особи, які беруть участь у діях, мають чинні медичні висновки, що допускають їх до роботи в умовах ризику. Це елемент фундаментального значення, оскільки без актуальних оглядів пожежники не можуть бути офіційно допущені до дій – що безпосередньо впливає на реальну готовність підрозділу добровільної пожежної охорони.

Інспекція охоплює також перевірку радіоданих, тобто документів, що підтверджують закріплення конкретних радіостанцій за відповідними робочими каналами та правильність їх реєстрації. Справність системи зв’язку є одним із ключових елементів успіху дій, тому інспектори повинні підтвердити, що всі пристрої працюють на відповідних частотах і що документація відповідає фактичному стану.

Наприкінці перевіряється інструкція прийому гелікоптера LPR, яка має бути доступною в підрозділі та актуальною. Цей документ є обов’язковим, оскільки багато підрозділів добровільної пожежної охорони можуть залучатися до забезпечення посадкових майданчиків для гелікоптерів Лікарського повітряного рятування, а належні процедури є ключовими для безпеки рятувальників та пілотів.

Уся ця частина, що стосується документації, дозволяє інспекторам оцінити, чи підрозділ діє відповідно до принципів НПРС, а його адміністративний стан не становить загрози для прозорості, безпеки та законності проведених дій.

5. Теоретичні знання рятувальників – чому вони перевіряються і як це відбувається

У наступній частині інспекції оцінюються теоретичні знання членів підрозділу, які є необхідними для проведення дій самостійно, безпечно і відповідно до чинних процедур ДПС та принципів НПРС. Інспектори проводять письмовий іспит, який має форму тесту і охоплює різні галузі знань залежно від функції учасника.

Рятувальників поділяють на три групи:

• командири,
• рятувальники,
• водії-консерватори.

Кожна з цих груп отримує набір запитань, відповідних до обсягу їхніх обов’язків. Тест для командирів охоплює тактичні питання, принципи керування рятувальними діями, процедури командування, основи організації НПРС та норми безпеки. Ці знання є необхідними, щоб командири могли правильно ухвалювати рішення в динамічних і складних умовах рятувальних дій.

Тест для рятувальників зосереджується на практичних аспектах роботи пожежника – охоплює правила використання обладнання, основи тактики, принципи радіозв’язку, основи медицини катастроф та охорони праці. Метою є перевірити, чи особи, які виконують фізичні дії, мають повне розуміння процедур, що безпосередньо впливають на їхню безпеку.

Тест для водіїв-консерваторів охоплює питання, пов’язані з управлінням транспортними засобами зі спеціальними сигналами, технічним обслуговуванням пожежних автомобілів, запуском насосів, агрегатів і щогл, а також основи конструкції рятувальних транспортних засобів. Водій має особливу роль у добровільній пожежній охороні, тому його знання повинні відповідати високим стандартам.

Письмовий іспит оцінюється за шкалою 0–10 балів, а його результати є невід’ємною частиною аналізованої оперативної готовності. Інспектори долучають тести до протоколу, що дозволяє об’єктивно задокументувати рівень знань підрозділу.
Теоретичні знання становлять фундамент оперативної готовності, оскільки навіть найкраще оснащений підрозділ не може діяти ефективно без усвідомлення принципів тактики, охорони праці та використання обладнання відповідно до процедур ДПС.

6. 6. Практичне навчання – найважливіший елемент інспекції

Практичне навчання є найбільш розбудованою і найвище оцінюваною частиною інспекції. Його метою є реальна перевірка рівня підготовки підрозділу до проведення рятувальних дій в умовах, максимально наближених до реальних. Завдання готується на основі характерних загроз для охопленої території – наприклад, це може стосуватися пожежі житлової будівлі, дорожньо-транспортної пригоди, дій із використанням апаратів на стисненому повітрі, подавання вогнегасних струменів або застосування гідравлічного обладнання.

Інспектори оцінюють кілька ключових елементів:

По–перше, оцінюється тактичний задум командира, тобто його здатність швидко проаналізувати ситуацію, вказати головну загрозу, визначити пріоритети дій та ресурси, які мають бути використані. Це показує, чи здатен командир правильно визначити цілі операції.

По–друге, аналізується віддання наказів і керування рятувальними діями, тобто спосіб передавання розпоряджень, координація дій і контроль над ситуацією. Інспектори звертають увагу на чіткість повідомлень, послідовність розпоряджень, належну організацію роботи та дотримання правил безпеки.

По–третє, оцінюється виконання, що включає добір обладнання, його використання, відповідність дій тактичним принципам та ефективність роботи. Це найважливіший елемент навчання (0–20 балів), оскільки він показує, як підрозділ справляється на практиці, чи може діяти злагоджено та чи використовує обладнання відповідно до його призначення.

По–четверте, інспектори детально оцінюють дотримання правил безпеки – як з боку командира, так і з боку рятувальників. Якщо під час навчання відбуваються дії, що загрожують життю пожежників, навчання негайно припиняється, а підрозділ отримує 0 балів за весь розділ. Це відповідає принципам ДПС, згідно з якими безпека рятувальників є абсолютним пріоритетом.

По–п’яте, підрозділ оцінюється з точки зору знання радіообміну, що включає спосіб подання доповідей, використання оперативних каналів та відповідність комунікації принципам ДПС.

Практичне навчання дозволяє інспекторам переконатися, як підрозділ функціонує в ситуації, що вимагає швидкого мислення, координації та практичного знання обладнання. Це елемент, який найповніше показує реальну оперативну цінність добровільної пожежної охорони.

7. Технічний стан пожежного депо – значення інфраструктури для готовності добровільної пожежної охорони
   Останній із розглянутих розділів стосується оцінки інфраструктури пожежного депо, яка – хоча й не оцінюється за балами – має величезний вплив на оперативну готовність підрозділу. Інспектори аналізують, чи дозволяють місцеві умови швидко й безпечно розпочати дії та чи не створюють вони загроз для рятувальників.

Насамперед перевіряється технічний стан будівлі, включаючи електричні установки, опалення, освітлення, стан гаражних воріт та конструкції будівлі. Будь-які пошкодження, вологість, негерметичність чи несправності можуть впливати на безпеку або затримувати виїзд.

Інспектори оцінюють також кількість і функціональність гаражних боксів, оскільки їх розміщення визначає, чи можуть транспортні засоби виїжджати безпечно й швидко. На практиці надто тісні гаражі або неправильне розташування автомобілів суттєво подовжують час оповіщення. Перевіряється також система оповіщення в пожежному депо, зокрема справність сирени, радіоселективного оповіщення та внутрішніх систем. Несправна система оповіщення може унеможливити негайне повідомлення рятувальників.

Інспекційна група аналізує також соціальні приміщення, до яких належать:
• навчальна зала,
• туалети й санвузли,
• душові,
• роздягальні з поділом на чисту і брудну зони,
• кухонні приміщення.
Недоліки соціальної інфраструктури можуть свідчити про недостатні умови для проведення навчань, підтримання гігієни та безпеки рятувальників. Попри відсутність бальної оцінки, усі виявлені порушення вносяться до протоколу і можуть стати підставою для післяінспекційних рекомендацій, особливо тоді, коли вони впливають на швидкість оповіщення або безпеку роботи.

8. Загальна оцінка та підсумування балів
   Бали з окремих розділів (максимум 100 балів) підсумовуються і перераховуються в оцінку за шкалою від 1 до 6:
   • 6 – відмінно (понад 98 балів),
   • 5 – дуже добре,
   • 4 – добре,
   • 3 – задовільно,
   • 2 – допустимо,
   • 1 – незадовільно (менше 50 балів).
   Можлива також корекція балів, якщо інспекція виявить додаткові порушення, що впливають на готовність підрозділу.

9. Невідкладні дії під час інспекції
   Якщо інспектори встановлять порушення, що загрожують безпеці або оперативній готовності, вони можуть:
   • негайно вивести обладнання з бойового розрахунку,
   • заборонити використання певних пристроїв,
   • зобов’язати усунути недоліки,
   • видати обов’язкові до виконання розпорядження.
   Усі дії фіксуються в протоколі.

10. Зауваження та висновки
На завершення інспектори формулюють рекомендації щодо:
• покращення готовності,
• ремонту обладнання,
• навчань,
• організації виїздів,
• змін у документації або інфраструктурі.